Холодним інеєм вода,
Парує…
В душі зима, вітрами
Голими, словами
Новими і чітко рівними,
Арифметично складеними,
Не завжди справжніми
Піснями, чи може –
Невротичними думками,
Зігрітись хочеться
Неправдами твоєї солі,
Що топить іній на бровах
І під ногами гріє кашу.
У темну пору - світиться
В тінях моєї замерзаючої
Душі…
Одна секунда із життя
Зігрітого, лиш дрібочкою солі,
Що легко так просипалась
З твого життя в моє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2012
автор: Христина Лозина