Нам Арабські Емірати якось показали:
Виявляється про рай ми нічого не знали.
Кажуть цілі моря нафти у них під землею
І вони багаті стали торгуючи нею.
Та ж у рідній Україні чорноземи наші
Дозволили б борщі їсти з золотої чаші.
Тільки,схоже,боги різні різному навчають,
Наші ж нам в св"ята і в будні пити дозволяють.
За здоров"я,за удачу,за маму і тата,
Забуваємо,що прийде нарешті розплата.
І хапаємось наранок за голову хвору
Замість того,щоб за розум взятися у пору.
Щоб подумати,як краще захазяйнувати,
Від природного багатства більше зиску мати.
Щоб на наших полях кращі врожаї знімати,
Щоб себе і ще пів світу щедро годувати.
От тоді собі дозволим готелі зіркові
І дороги,й стадіони,і школи чудові.
Хоча все це може статись при незабороні
Хижі руки відбивати крадіям в законі.
Бо усі щаблі крутої владної драбини
Скрізь корупція посіла знизу до вершини
І,висмоктуючи соки з простої людини,
Довела вже до злидоти народ України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307799
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: asaala