Раз- два: я нахабно наслідую звуки
І вивільнюю світлом окреслене тіло.
Я без міри сильнішою бути б хотіла
Й простягати у відчаї руки...
І хапати есенції захвату- ті он! -
І мастити побляклі перуки.
І за струмки невловної води
Хапатись, як за рятівні канати,
Вростати пір'ям в крила всіх пернатих
І плутати вогкі свої сліди.
І друзки скла всім друзям дарувати,
Щоб дивувася і сварився ти.
І при вікні на килим тяжко впасти,
На кшталт порожньої і вимитої пляшки,
І, як слабка, тонюсінька комашка, -
У мед м'яких приземлень, як у пастку.
Чи є різниця- птаха ти, чи пташка?
Насамперед для тих, хто пір'ям вріс
В крило. І застеріг від "впасти".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307806
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Світлана Пражко