Чужа душа, то, кажуть, ліс,
такий темнючий, злий і хижий!
Мов заборонений каприз,
бо обіймає його крига...
Та одиницям все ж вдається
розбити грати льодові!
Тихеньким голосом озветься
душа в напів холоднім сні...
А навесні під трель пташину
і не впізнати, не згадать
колись темнючі, злі стежини.
Тепер там цвіту не зірвать!
Тепер там янголи чарують!
Душа від світло-щирих сліз
навколо подивом дивує,
і не втече в дрімучий ліс!
І не було там, ніби болю,
вона навчилась мужньо жить!
"Коли впадеш, то я з тобою!
Життя одне! Чого тужить?!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307855
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Ліна Біла