Шапчину, по колу пронесену,
Дірявлять байдужі промінчики:
Сердешна, на світ заголилася,
Зронила вовняні шматки…
Мов тиха стамеска без теслі,
Мов … - безнадійно-закінчена,
Або провінційна актриса,
Що трудиться за копійки…
Ця шапка сьогодні порветься,
Грубезними швами аж стогне!
Дуркує дірками рясними,
Лишає на тім’ї синці…
Мов злякані коні у герці –
Забуті чиїсь телефони,
Стосунків бурульки застиглі.
І лиш давнє фото в руці…
12.12.2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307933
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Лариса Омельченко