А хочеться нарешті бути
І не примарою в німім кіно
Подарувати, пригорнути
Все сіяти та сіяти добро
Насіння долі проростити
Леліяти примхливий крок
Та миттю небо запалити
Яскравим променем зірок
Глибин занедбане угіддя
Понуро сиплеться в пісок
Здіймає голос у повітря
Шукає правду між казок
Ти теж у відчаї блукаєш
Кохання ноти стережеш
Та до душі не зазираєш
Для плоті долю бережеш
А час усе невпинно пише
Нетлінні знаки він січе
Тобі у відповідь залише
Та й знов навіки утече
Не залиши усе самотнім
У вічне передай життя
І на книжковому звороті
Історія впізнає кобзаря
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307965
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: Андрій_Данко