Не кажи, що наївна ще досі, я знаю...
Так тривожно чомусь в цю зимову хвилину.
Погляд мій зупинився на чашечці чаю,
А кімнату наповнює запах цитрини...
Кілька радісних слів перед сном на прощання,
І осінні розмови крізь шепіт і тишу.
Ти не чув ще такого палкого мовчання,
Я ж не знала очей, ось таких, нарідніших.
Зачекалась на Тебе, хай і світ зачекає...
Щоб відчути на мить подих серця Твого́.
Чистий аркуш...Цитрина... І чашечка чаю...
Кілька довгих весняних тривожних розмов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308045
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: Весняна Осінь