Себе ти любиш більш за все на світі!
Ти дивишся у дзеркало годинами давно.
І твої очі ти гадаєш яскравіші,
Від сонця в небі або мільйон зірок.
Фарбуєш тушшю свої нескінченні вії,
Гадаєш так тебе всі будуть помічати.
Але все рівно марні всі наступні дії,
За гарні вії вряд чи буде хтось кохати.
Вдягнула сукню, на лице наклала пудри,
Неначе виповнилось щойно сорок п’ять.
І у неділю ще наклала гель на зуби,
Щоб були білі наче смерть всі тридцять два.
Ти хочеш фарбою прикрити свою душу,
Гадаєш фарба дасть тобі подвійний шанс?
Дивись навколо тебе скільки ходить люду,
І не впадає жоден з них в шалений транс.
Зніми ти маску, покажи чи маєш серце!?
Напевно серце твоє і душа ще спить.
Але померла ти давно лише для мене,
Не зміг коханням в тобі душу пробудить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)