Досить мріяти! Досить! Не треба...
Набридає чекати міраж,
що зникає й з'являється в небі -
сутінковий в лапках "вернісаж"...
Ти далекий, - я вже зрозуміла.
І покірний таким, як і сам...
Я жалкую, що очі зустріла...
Та себе ж я віддам самотам!
Досить мріяти! Серце труїти
й обпікати надалі себе...
Ми з тобою вже глека розбили,
хоч клялись, що в обох "саме Те"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308143
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: Ліна Біла