Спозаранку снігом завихрило,
Лебедями вишні край стоять,
Спохвату доріжкою несміло
Дітлахи – колядники біжать.
Ох, мої ви коляд-колядниці,
Спозаранку – недосип вві сні,
Від чекання стомлені зіниці,
Та похід на вранішній зорі.
Згадки линуть сірими снігами,
І позором в школі на весь клас,
І теплом, що линуло від мами,
І журбою, що гнітила нас.
Не зійдуться нинішнє й минуле.
В пелені тлумачень і порад,
Релігійне виорали поле
І тепер плазуємо назад.
Тож не треба їм в двох іпостасях
Бути, як і ми колись були.
Тім чесноти, хто в попівських рясах,
Щоб всі діти з вірою жили.
Згадки линуть сірими снігами,
Дітлахи співають під вікном.
Загубився Образ між роками,
Хоч й донині – над моїм столом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308403
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.01.2012
автор: Г. Король