дорога наче висолоплений язик твого творця,-
йому вже не хочеться говорити,
лише крокувати твоїми ногами
і слухати як тебе читають мовчки чи вголос
для когось.
в підошви долі забивається пил неминучості
немов заклик рухатись швидше.
і ти стрибаєш в старий, холодний тролейбус,
яким насправді грається янгол без віку,-
йому так не хочеться втечі.
знаєш, він проворно смикає залізні нитки
і ти стаєш іграшкою всередині іграшки.
Картинки за склом поспішають,
ще міцніше чіпляєшся за поручні.
Лялькар не задивляється в нутрощі своїм іграшкам,-
не впадеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308445
Рубрика: Верлібр
дата надходження 23.01.2012
автор: Biryuza