Пишучи про сьогодення нашої країни, очі понурені сумом. Сумом за рідний край, який вимирає, за націю, яка з кожним роком впевнено деградує, державу яка не розвивається ні в технічному, ні в тактичному плані. Раз за разом стають заводи, закриваються школи, ледь не що дня зникає населений пункт, державні об'єкти передаються у власні руки. До чого все йде, ми розуміємо, але з року в рік все надіємося , що з'явиться правильна, патріотична лідерська рука, яка зупинить безлад і корупцію і почне працювати на справжнє благо країни.
Ні в якому разі не можна звинувачувати владу в такому житті. Люди самі вибирають кого хочуть, коли в них з'являється шанс, з одним і тим же твердженням: " хто не прийде, краще не стане". А люди, які потрапляють до влади, цілком логічно намагаються забезпечити себе і родину на все життя, як справжні сім'янини. Хто знає, коли така нагода трапиться ще.
Відверто кажучи, народу від цього не легше, тому що роботи немає, гідної оплати також. тому хто більш пробивний, фізично здоровіший той тікає на сезон за кордон, заробити копійку. І там, на чужині, до українців ніхто добре не відноситься, але в деяких моментах не гірше ніж навіть свої роботодавці, тим більше оплачують працю гідніше ніж у нас. Хоча за кордоном для місцевих така оплата - це копійки і ніхто не буде працювати, виконуючи чорну, або складну роботу. Тому тамтешнім господарям на порядок вигідніше працевлаштовувати в себе українців, вони - дешевше .
... Так, як це не прикро говорити ми - дешевше практично за будь-яку країну Європи. І тому наші фабрики, заводи та сільське господарство стоять, а нам везуть далеко-східний непотріб (приклад з гречкою, обурює до сліз). Тому що не віриться, що не знайдеться в українському селі агрофірма, яка за порученням держави, може засіяти свої поля гречкою, щоб державі вистачило її запасів (для цього бажано пообіцяти відповідну дотацію). Така ситуація зараз ледь не з кожним товаром, підприємцю легше імпортувати товар, навіть не дуже якісний ніж зробити в себе. І така тенденція одних збагачує - інших морально та матеріально вбиває.
Такі і живемо на двадцять першому році незалежності - на злеті вільного падіння і якщо це падіння не припиниться ми залишимось в ямі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308631
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.01.2012
автор: Alex-dr_7(tericon)