Холодно… дощі падуть на скроні.
Десь гуркотять старенькі поїзди
Всі зустрічі в житті не випадкові
і люди, і події, і стежки
Дивлюсь на небо із-під парасолі:
Воно таке холодне і гливке .
Всі почуття застигли невагомі,
Сховавши між газетами лице.
Що буде далі? Вітер підмітає
З бруківки спокій, спогади, думки..
Мене вчорашнє ще не відпускає..
А завтрашнє не зважиться прийти..
Іду на пари…час мене минає…
В холодній каві утопивши сни…
Моя це стежка? Дощ…ніхто не знає
Це тільки люди, зустрічі, стежки….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308673
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2012
автор: Аль Денте