Із незапам"ятних часів,вогонь палав в серцях народу
Колись боявся нас весь світ,і не було нам переводу
Пережили ми всіх і вся:орду хреста,мадяр, ляхів
І був у предків свій порядок - народу кожен з них служив
І як так статися могло,що ми всі звичаї забули?
Свою державу продали,і у Європі потонули?
Прийди до нас,Тарасе славний,син кріпака,і батько українців
Коли таке було, коли додому, пускали з дружбою чужинців?
Народу України нагадай - що предок наш - арійський і єдиний
Що українці - раса панівна,а не чорти над нами в управлінні!
Ти мову нашу чистою зберіг,доніс її пером,мов лезо,гострим
Ти воїн нації,ти будівник доріг, які ведуть крізь поле, терном зросле
Так,нас запрягли в ярмо,яке без без братства тяжко проломити
Але я знаю,що тобі не все одно,хай дух твій з нами буде вічно жити...
Хай не мечем ти воював,але тебе народ весь знає,
І мабуть у Вальгаллу ти потрапив...І біль за нас щоранку серце крає?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308704
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.01.2012
автор: Світовит