Всесвіт осквернив могилу
часу,
зіштовхуючи кораблі своєї ненависті
в Океані Караючої Дійсності…
Витягнувши цвяхи з труни
часу,
надумавши врешті його звільнити,
люди лиш поглумилися над історією…
Нарікаючи на сусідів за те, що
час
похований живцем,
вони не дивляться у свої очі в дзеркальному склі…
Їм соромно не бачити свого відображення…
Через свою боязливість
люди навіть не здогадуються,
що саме у тому-таки дзеркалі відображається
ЧАС
Їхній час сплив!..
при житті… посмертно… час
* тут люди не в абсолютно конкретному значенні, а скоріше як статистична всесвітоособа
**vivus … post mortem … tempus (лат.) - при житті… посмертно… час
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308753
Рубрика: Верлібр
дата надходження 24.01.2012
автор: Троянда Пустелі