Краплина душі і шмат його тіла,
Уже все не моє як би не хотіла.
На декілька хвилин зануритись у це
Все рівнозначно тому-зарізати себе.
Занадто бачили вже ці сп’янілі очі.
Занадто темно – я цього не хочу.
Тобою вже напилась скажу навіть достатньо
Так мучити те серце – напевно то природньо.
Пусті ті обіцяння що лилися у клятви
Від них не було сенсу, від них є лише жертви.
Я чемно попорощаюсь, безглуздо обіцяти
Що можна на щось інше таке вже проміняти.
Потік свідомих каянь лягають між рядками
Усе у мить зламалось, і нашими ж руками.
Не передать словами що серце відчуває
Колись усе в безодню без пам’ятки стікає.
Не хочу більше плакать в стражданнях омиватись
Та від кінця стосунків вже нікуди сховатись.
Забути миті щастя, зрівняти їх із болем
Так ліпше заливати усе це алкоголем.
Шкідливо для здоров’я, та гірше вже не буде
Не віднайти в минулім того що вже забуте.
Не передати смутком у протязі серцевім,
Тобі пора виходить – це наша вже кінцева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308875
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2012
автор: Кейтуня Панда