Все ж паде тихенько сніг
На мої червоні щоки,
Долітають аж до ніг
Його сльози одинокі.
Пам'ятатиме лиш він
Ці непевні мої кроки
І доріжку навздогін
Прокладе туман високо.
Чи ж не байдуже Зимі,
Хто бреде крізь ніч сонливу,
Ясні зорі в висоті
Світять блиском мерехтливим.
Все готується до сну :
Вітер, місяць, хмари, небо,
Тишина у ніч ясну,
Спокій - більшого не треба.
Біле, чисте і німе
Все залишилось довкола,
І повітря крижане
Огортає ніс і горло.
Забуваються в ці миті :
Біль, образа, всі невдачі,
Можна знову вільно жити
З чистого листа почати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309042
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.01.2012
автор: Віра Голиш