the toilet poetry ( Спільно з Асоціальним Невротиком)

Туалети  в  моїй  гавані  наче  потопельны  кораблі  
я  сиджу  на  80  кілограмовому  туалеті  і  читаю  
туалетну  поезію,  
судини  мого  мерця  звужуються  
від  ванільних  мотивів  якими  вкрита  
покришка  мого  унітазу  
моя  юніть  повертається  до  мене,  
коли  я  тут.  

Так,  я  бачу  зорі,  зорі  туалетної  романтики,  
Зорі  Кортасара  і  тарганів  Кафки  
Моя  рука  сиплеться  в  передчасних  метеостазах  
Місцевого  протекторату  онанізму  і  дешевої  
арт-поезії  

Так,  я  бачу  дощ,  що  падає  в  цій  кімнаті,  можливо  це  
праски,  що  вирівнюють  туалетну  качечку,  
можливо  це  трава,  яку  я  вкрав  в  гіппі  в  юності,  
оооооо  юність  ти  вертаєшся  срібними  долонями  
середньофариканської  кішки,  цнотливим  мозком  
тупого  охоронця  супермаркету,  з  пітьмою,  що  
падає  в  западини  унітазу.  

Чудесна  трава  покриває  цю  ленд  
зі  свіжими  запахами,  
я  згадую  коханку  сонця  Люсю,  
і  моя  рука  починає  мимовільно  сіпатись  знову  
це  все  не  звичайно.  Люся  надто  велика,  в  сенсі,  
надто  багата  душею  для  моїх  скромних  апартаментів,  
дивлячись  на  неї  я  думаю  про  туалетну  поезію  
про  туалетну  турбіну,  про  туалетну  качечку  для  душі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309220
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.01.2012
автор: ImmortalPsycho