Ненароком згубив свою мрію
В сірім натовпі прісних людей.
А чи знову колись її стріну,
Синизну чи побачу очей?
Вітер хльостко дубасить обличчя,
Зігрівається в полах пальто,
Будить знову в душі протиріччя:
Може то лиш наслання було?
Забери мене, вітер , з собою:
В людських джунглях згубилась вона.
Безнадія злилася з нудьгою…
Забирається в серце зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2012
автор: Г. Король