Я втічу від повсякдення,
у порослий мохом ліс,
віднайду лиш там натхнення,
для душі своєї зиск.
Вийду в поле до потоку,
вмиюсь з гирла, що тече,
там знайду собі дорогу,
на котрій життя - "живе"!
Заберуся крутим схилом,
на вершину мовчазну,
помилуюсь звідти дивом:
сонце впало на траву.
побіжу у степ до вітру,
побратаюсь з ним у мить,
він покаже мені світло,
що не згасне, не згорить!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309361
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2012
автор: Jazzman