А я тебе не викину з душі,
Яка б вона стражденна не була,
Лише у неба випрошу дощів,
Щоби залили той вогонь до тла.
Бо спалює до кісточок вогонь,
А ми ж були удвох, немов святі,
Цей запах обцілованих долонь,
Нагадує закохані роки.
Я вже не той і ти тепер не та,
Ще іскорки кохання у душі,
Та прошуміли зболені літа,
Ми порізно від нашої межі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309433
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2012
автор: Віталій Назарук