***
І знову мимо… Хроносу веління
Під небом неспроможного чекання,
Коли хвилина – ждане просвітління
На зустріч щиру, а гуде прощання!
І невблаганне аритмійне «темпо»,
Той кожен подих, що намарне - Лета!
Накласти би на пам’ять тихе ретро,
На час невтримний непоспішність «вета»…
І хай покора! Чи жага повернень?
Незмінне просторове розминання…
Не вчує Хронос тих розпачних звернень.
То ж зостається вічність і… чекання…
(8.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309531
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2012
автор: Леся Геник