Свіжістю морською
мовою неземною
Поговори зі мною
поговори зі мною.
Обійми мене руками
я схилюсь на твої плечі
Закричи шепотом
тобі стане легше.
Думкою осмисленою
легкою чистою
Ну поділись зі мною
шелестом листянним.
Під кипарисами
під легкими весни обрисами
Не давай мені покою
поговори зі мною
повмирай зі мною.
Хоч раз без сліз зрозумій мене
не рань свою душу
Я плакати не буду
і ти мене не змушуй.
Наше життя не воротиться
спалені мрії тьм*яніють в тілах
немов осіннє листя
Вірю..вірю що зрозумієш
надіями надіями
в котрий раз зігрієш.
Неоновими світанками
пригорнеш, коли буде холодно
легкими сніданками
нагодуєш, коли буде голодно.
Тобі ж після дощу так легко дихати
а я на цементі сонцем розпаленім
повинна вмирати.
З проблиском в очах останнім
по власному бажанню...
по власному бажанню..
Все так заплутано
у кожного свій дон.
І тільки ніч замріяно
доносить в космос сон..
Ранньою прохолодою
підемо з тобою
повільною ходою.
У мрій твоїх причал
збирай швиденько наш порожній чемодан.
Свіжістю морською
мовою неземною
Заговоримо з тобою
заговоримо з тобою..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309612
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2012
автор: Elfi Sevenlen-Rosayr