Сіє дощ несподіваний розпач,
Літній сум і непевність ранкову.
Різнобарвами райдуга-обруч
Обіймає плече сонцелову.
Дощ періщить незграбно й завзято,
Аж із неба змивається колір.
І вологи солодкі зернята
Засіва в золотистому полі.
А галявка розлога й грудаста
Синьоокому небу на втіху
Своє тіло, до пестощів ласе,
Убирає кульбабками сміху.
2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309652
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.01.2012
автор: Антоніна Спірідончева