Брудний асфальт і мокрі тротуари.
Створила осінь решето з небес.
В дощах настирних потускніли барви
І грішний світ неначе тоне весь.
Вояж у осінь, шляхом ностальгії
В кінці маршруту чайник на столі.
В очах навпроти сум і безнадія,
Але не холод – щирі і не злі.
Нечастий гість, прийшов на світло вікон,
Немов комарик до тепла свічі.
Холоне у фаянсі чорний «Ліптон»,
і очі в очі, і рука в руці…
Не треба слів, не будем говорити!
У нашім літі сказано усе.
Хай буде тиша, ми з тобою квити…
Обох вітрами осені несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309930
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2012
автор: Олексій Тичко