я ніколи не забуду про тебе
про твій подих квітами трав
як лежав на тобі просто неба
і твій буковий хрест цілував
і нехай ти сьогодні далеко
і мені можеш тільки наснитись
якби бачив тебе я щоденно
то і так би не зміг надивитись
куди б доля мене не кидала
неминуче не може не збутися
мої стежки з твоїми стежками
знов приречені перетнутися
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309958
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2012
автор: Орест