Втиснутися в рамки пристойності,
Що мені що вам - не однаково,
І найкращого бути достойними,
Правду лише б не забалакати.
Знаю/чи вдуматись в значення,
Я ось тут перехрестям змінений,
З ранком моє «до побачення»,
Місяцем як усі опромінений.
Рівно дорогою, начебто звивиста,
Посеред років й століть вічності,
Я як хотів і бажав тим і став,
У словах видно сутність магічності.
Що це? Здалось наче з правіків,
Темінь виходила проти нас,
Голосом улесливих язиків,
Ми оповиті ставали під її час.
Пусто, із серця украли щось моє,
Я поверну обіцяю і це зроблю,
І у душі в мене буде лише своє,
Рідне моєму світу який люблю.
29.01.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310047
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.01.2012
автор: КРІПАКОС