Час відміряно уламками подій,
Життя це сукупність послідовних дій,
А ти все далі, так пливеш за течією вслід,
Перетворюєш усе навколо на колючий дріт.
Так закрита від усього, панорама бою,
Закутана у сарафан з брехливою журбою,
Віриш у психологічні штуки і поняття,
Нема у тебе колишнього завзяття.
Неперспективність тебе звичайно не лякає,
Я і мої почуття, нічого значення немає,
Відштовхуєш людей, а для виправдання,
Говориш, «таким смачніше буде, твоє кохання»,
Смачнішим? Та невже, що справді?
Не схоже, що це відповідає правді,
Кохають тільки непокірних?
А як щодо елементарно вірних?!
Забудь усе, що було і нетреба,
Викликати божевільних з мого неба…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310098
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2012
автор: EroS