Він мав все - гроші, владу, успіх. Та з кожним днем життя втрачало свій зміст. Він відчував, як кожної миті його життєвий вогонь згасає. Та в останній момент, коли він вже був на межі з'вилася Вона як подих свіжого вітру у спеку, як сонячний промінчик в дощовий день. Вона наповнила його життя новим змістом. Щодня Вона дарувала часточку свого вогню, своєї палкої любові. Він відчував це, цей вогонь у собі, що відроджував його. Віддавши йому останню іскорку, Вона згасла, як згасають зорі у ясну місячну ніч. Її вогонь згас, щоб Він зміг відродитися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310157
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2012
автор: Рижулька