Чи день остався, а чи два,
А може більше? Скільки?
Тож переслідує журба,
Стуляються повіки.
Здавалося, життя – то є
Примхлива нескінченність:
Земля і сонце – все моє,
Й років швидка буденність.
Та молодість проходить сном, –
Життя рахує роки.
За вже заштореним вікном
Пишу журливі строки.
Зима постукує в шибки,
На п’яти наступає,
А сніг давно вже з голови
Над аркушем звисає.
І не повернеться назад
Ніщо, як пори року
Вертаються , то ж смуток- брат
В мені сидить допоки.
А втім ніхто, ніхто, ніхто
Без смутку не відходить.
То ж розчиняю в ніч вікно:
Хто там? Нехай заходить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310240
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2012
автор: Г. Король