А кохання це - мить,
Коли серце щемить
І душа піднімається в небо...
Я що сили кричу,
Я собі не прощу,
Бо кохання ще нині не треба...
Та не слухай мене...
Так життя все мине,
А коли ж для душі буде свято?..
Ти прости у цю мить,
Коли совість кричить,
Але радості було багато...
Я людина проста...
В мене серце й душа
Із сумлінням ведуть цю розмову...
А життя, як той цвіт,
Не осилить всіх літ...
І вертаюсь в проблему я знову...
А любов хай живе,
Бо кохання не вмре,
Поки люди живуть на планеті...
... І сумління мовчить
Та і серце вже спить,
Лиш душа зняла крила на злеті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2012
автор: Д З В О Н А Р