Облізла фарба на брудних вагонах,
І стук коліс, мов гецання гарби.
Тут полісмен з обірваним погоном
Попід стіну, де цвілеві гриби
В губну гармошку дмухає щосили.
В екстазі витанцьовує «братва»,
А за вікном - незлічені могили,
А під ногами плющена моква.
Ефір «попса» на шмаття розриває.
Дитячий плач розноситься в пітьмі/
В куточку жінка квіти вишиває –
Альтернатива холоду й зимі.
Олігофрен регоче без причини,
І голим пупом зблискує дівча.
Студент горлає пісню про калину,
Дідусь тримає в кошику курча.
Хтось грає в «дурня» на дірявій бочці,
Хтось задрімав під перестук коліс,
А чоловік у вишитій сорочці ,
Через віконце дивиться на ліс
Зграї фарбованих білявок і рудавих
По всіх кутках, мов справжні вартові.
Поїзд женеться, а в ньому вистава -
Від неї обертом думки у голові.
Квиток на подорож дорожчати не буде,
Бо кожен береже останній гріш.
В нім надурняк без молитов і суду -
Вагон з людьми, ніби у пеклі кіш.
Байдуже більшості, що машиніст там п’яний
І гальм у потязі ніхто вже не знайде.
І з ладу вийшли застарі стоп-крани,
І рейколінія у бік не той веде.
Жовто-блакитні торохтять вагони.
Мчимо до прірви, кажем: «В майбуття!»
Невже ця подорож триватиме до скону
У потязі з табличкою «життя»?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310387
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2012
автор: Міла Савченко