. .

На  грані  фантастики  -  скажете  ви,  а  хто  сказав,  що  життя  людське  не  є  фантастикою,фантастика  це  те,  що  ми  не  знаємо,  але  сумніваємось  у  ньому.  нам  здається,  що  явище  або  живий  організм  не  існує,  але  ніхто  не  знає  правду.  

 Лише  правда  не  потребує  доказів,  отже  правда  базується  виключно  на  фактах,  а  матерії  розуму,  свідомості  та  підсвідомості  складають  картини  реальності  та  нереальності,  наближуючи  лбюдське  життя  до  якоїсь  певної  події,  відрізка  часу,  простору,  зазвичай  нашого  виміру.  

 А  четвертий  вимір  ще  чекає,  ми  морально  не  готові  піднятися  до  таких  глибин  суті,  ми  ще  не  бачимо  того,  що  можевловитися  в  погляді,  знайти  відображення  усього  у  нас  самих.  Ми  ще  віримо  у  фантастику,  тим  самим  заперечуючи  існування  іншого,  подібного  нашій  вірі,  а  часом  кардинально  відмінного.  

 Ми  ще  можемо  забути  хто  ми  і  звідкіль,  але  ніколи  не  зацікавитися  хто  ми  і  навіщо  ми  тут,  і  відколи,  з  якої  радості  сюди  прийшли.  

 Ми  радше  згадуватимемо  Адама,  якого  ніхто  з  нас  не  бачив,  ніж  вбумаємося  у  логіку  фантастів  -  звідки  це  в  них,чому  те,  що  вони  говорять  так  логічноі  в  одночас  не  реально..  

 Чи  можливо  нам  побачити  світ,  коли  навколо  лиш  пітьма,  а  до  вмикача  світла  не  можна  торкатися,  бо  він  не  існує,  -  вмикач  придумали  фантасти,  тому  торкнувшись  його  ти  не  відчуєш  нічого,  нічого  не  зміниться,  отже  і  не  намагайся  це  зробити,  всеодно  не  вийде.  

 І  НЕ  ТРЕБА  ШУКАТИ  ДОКАЗІВ,  ПРОСТО  ВІР  ЩО  ВМИКАЧА  НЕ  ІСНУЄ,  БО  СВІТЛО  ЗМІНЮЄ  ЛЮДЕЙ..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310476
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2012
автор: Чхайло Анна