Ці щирі очі, це волосся,
І ці малинові вуста...
Нікому більше не вдалось
Життя прожити, як вона.
Жилося їй без горя й суму,
Хоча в очах завжди печаль.
І не спадало їй на думку
Хоч раз поглянути у даль.
А там життя. І сонце, море,
Там вітер, хвилі... І любов.
Хоч є там біль, і навіть горе,
Таке, що в лід холоне кров.
З цим віршем така ж ситуація, Настя ніяк не може завеошити вірш... Мені весь час здається, що ці вірші незавершені. А вам?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310482
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.01.2012
автор: Monastasya