Він не повірить більше їй
Сльозинок на щоках не порахує,
Як лиш зуміє, приховає біль,
Всміхнеться, і не спровокує...
Коли була йому чужа,
То говорила про кохання
Клялась, на світі ще жива,
і вірність, доля, і зізнання.
Весна була тоді така,
Мабуть, хотілось їй любові
Бокал дешевого вина
І вже цілує чужі скроні...
А він далеко, він не знав
Писав їй вірші й дивувався
Як душу циніка зламав,
Кохання вихор, що здійнявся....
Колотить тіло. Холод? Лють?
Яка йому тепер різниця
В цій дівчині одна лиш суть,
Кохання їй, мабуть, лиш сниться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310506
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2012
автор: Metrolog