Чорно-білою гривою коник
Душу прямо до болю лоскоче,
То гойдається сам, то спросоння
На сусідню стежину наскоче
І верба зовсім ще малолітня
Так незграбно щоку помочила
Поцілунком. І ми вже не діти,
Лише гордо розправили крила
Те, що вчора було, мов не було,
Лише в небо розпахнуті двері,
Лише в сірі одежі вдягнулись
Люди з малюнків дитячих паперів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31054
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.06.2007
автор: Vovk