Чарівний промінь місяця з небес
Простяг до нас свої ласкаві руки,
Весняний легіт будить щем в грудях
І серце плаче і тремтить
Од радості незвіданої муки.
Дивні неяснії чуття тривожать сонну душу,
Щось нам нагадують з минулого життя,
Леліють мрій рожевих крин, які ховати мушу,
І линуть зором в майбуття.
М'який пестливий вітерець, мов подих вічних гір,
Несе весни нам запах і любови,
Стою в нічнім саду один, вдивляюсь в світло зір,
Вслухаюся в планет таємнії розмови.
Весна, як мрія людства віковічна,
Нам обіцяє ласку милосердного Творця
І кличе нас до радості і світла...
Усі ми прагнемо любові, щастя і тепла.
13.03.1996 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310582
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Зеновій Винничук