До старості дорогу протоптав,
Ішов вперед повільною ходою,
Ніколи я на місці не стояв,
А вже роки пробігли чередою.
Вертався, коли падав, далі йшов,
Обходив ями, щоб не впасти знову,
І стимулом мені була любов,
З якою вивчив пісню колискову.
І вже поріг, ослінчик, тепла піч,
Екран горить в кімнаті веселково,
Ще світить сонце, але прийде ніч,
Попереду дорога загадкова…
Який ще шлях чекатиме мене?
Чи прийдеться ще знову спотикатись?
Чи довгий буде шлях, чи промайне?
Та я на краще буду сподіватись!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310601
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Віталій Назарук