Хто не любить-той не живе,
чула між людьми це раз багато,
хтось в цей світ прийде
й встановить зовсім іншу плату.
Навчіть мене-тихенько шепотіла дівчинка
дивившись на краєвид сонного міста крізь відчинене вікно.
Навчіть мене любити..але спочатку жити,
бо нецікавим вже було усе давно.
Навчіть мене літати
над будівлями метушливих мегаполісів,
навчіть мене вільно дихати
прохолодою безлюдних лісів.
Навчіть мене,бо не навчусь сама..
Коли навкруги зима,
дороги застеляють сніги,
коли в душі зима-
не відчуваєш й власної ходи...
Так тонко колить в очі туман,
душу пронизують цього світу широти,
ти мене вводиш в оман,
але я незнаю хто ти.
Почуття пробігають тривожно
не минаючи жодної клітиночки тіла,
я вже не розумію забороненого..
та думка ще не згоріла..
Тліє..вона тліє,
розшаровуючи повітря,
яке від подиху мертво падає вниз,
і з сірим відтінком дня
дарує неочікуваний сюрприз.
Хто не любить-той не живе,
чула між людьми це раз багато,
хтось в цей світ прийде
й встановить зовсім іншу плату.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310630
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Elfi Sevenlen-Rosayr