Чи добре в світі існувати?
Чи добре віку доживати,
Коли ви тільки народились
Й ще говорити не навчились?
Самі у блуд себе ведете.
Колись ота свята «вендета»
Дістане кожного і всюди,
Бо ви, нещасні псевдолюди,
Мораль убили, поховали,
Аби нащадки ваші знали,
Що ви не знаєте нічого,
Що в вас нема в душі святого!
Ви давитесь слюною щастя.
Та все життя ваше – напастя,
Яке ви любите й клянете ,
Й за це тяжкий свій хрест несете.
В куток загнали розум п’яний –
Cп’янів він від думок поганих.
Ви до смерті забили совість,
Згубили серце, а натомість –
Пусті залишилися очі,
Що часто плачуть серед ночі.
Від вас тхне гниллю і брехнею.
Гниє душа ваша, бо в неї
Дороги іншої немає –
Вона повільно помирає.
Ви топитесь у насолоді,
І у диявольській подобі
Гріхи замолюєте в церкві:
Не знаєте, що ви вже мертві…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310645
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Fata Morgana