Прощай,
прости
і відпусти.
Лиш до пори, а хочеш – назавжди.
Моєї волі не кради,
Бо не вкрадеш,
А якщо все ж –
не збережеш.
Бувай,
прощай,
не забувай,
Якщо не можеш зрозуміти.
Збирає осінь дикі квіти.
Її душа – душа моя,
Свавільна, дика, тому я
Помандрувала у світи.
І не шукай,
бо не знайти,
І не питай,
чому й навіщо
В моїй майстерні вітер свище,
І не чекай,
прийду сама,
А поки що мене нема.
Ні, не повія, не мольфарка,
Я вільна,
вільна,
бо малярка!
Прощай, прости і відпусти,
Я не повернусь восени –
Аж до весни, аж до весни.
01.02.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310661
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Анастасія Витрикуш