Морозне, холодне, насуплене сонце
Не гріє шліфований вітром граніт,
Спускаються з неба душі охоронці,
Когось забирають в останній зеніт.
Не сплю, переривчато мислю спросоння,
Лиш зірка згорає на синьому тлі
І падає вмить на старе підвіконня,
Зливаючись з пилом на змерзлому склі.
Пітьма накриває замети довкола,
Живеш, і не чуєш, як дихає світ,
Хапає повітря, вдихаючи кволо,
Іржавим ножем полірує граніт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310688
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Роман Глєбов