холод грабує давно опустілу шафу,
ганчір'я, перенасичене часом і тілом,
здирає з себе шкоринку кольору.
кожна дія—це зазіхання на майбутнє,
кожен сон—то натяк на залежність,
що акуратно обрамлює тебе минулим.
ми разом штовхаєм каміння до закутків,
ми розчищуєм наш простір невтомно,
бо кожен кут дорівнює знаку безвиході,
бо ми складаємся з кутів і знаків.
я навмисне притуплюю зір свій знайомою місцевістю,
не помічаючи павутиння обставин аж доти
поки воно не прикрасить шию...
десь в кутку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310707
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Biryuza