***

Ворушить  сонце  геть  незграбні  тіні,
Які  на  сніг  розкидало  давно.
І  я  живу,  немовби  в  сновидінні,
Зимовий  день  –  глухоніме  кіно!..

Бездушний  вітер  бавиться  снігами,
Мороз  карбує  вітражі  на  склі.
І  сердиться  зима  –  вульгарна  дама  –
Зриває  завірюхи  із  землі.

Річки  з-під  криги  рвуться  вже  на  волю,
Ніяк  не  дочекаються  весни!
Бо  дні  ясні  до  березня  поволі
Брестимуть  довго  крізь  лютневі  сни…
                                 1  лютого,  2012р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310815
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.02.2012
автор: АнГеЛіНа