З Алєксандра Городніцкого. Дружина фландрського посла

А  мені  не  Тані  сняться  й  Галі,
Ні  лани  широкі,  ні  ліси,
Бо  такої,  як  у  Сенегалі,
Не  зустріну  я  ніде  краси.
Як  згадаю,  браття,  зразу  слабну:
Мерехтіння  хвилі,  зблиск  весла,
Крокодилів,  пальми,  баобаби  {
І  дружину  фландрського  посла.  {  Двічі.

Мови  Фландрії  не  розумію,
А  красуня  нашою  -  ні  в  зуб,
Стан  високий  в  неї  –  просто  мрія,
І  чарівний  вигин  ніжних  губ!
Не  цікавлять  жодні  інші  баби  -
Мою  душу  Африка  звела́:
Крокодили,  пальми,  баобаби  {
І  дружина  фландрського  посла.  {  Двічі.

Що  сказати,  браття  і  сестриці?
Справи,  чесно,  в  мене  просто  швах,  -
От  єдиний  сон  мені  лиш  сниться,
Широкоформатний  в  кольорах.
І  у  спеку,  і  в  мороз,  і  за́вше
Вигоряє  все  в  мені  дотла́,  -
Як  побачу  постіль  в  ньому  на́встіж  {
І  дружину  фландрського  посла.  {  Двічі.


02.02.2012  р.


*  Оригінал:  Александр  Городницкий  "Жена  французского  посла"  (http://www.bards.ru/archives/part.php?id=4595)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310817
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 02.02.2012
автор: Le Magnifique