Люди на блюдечку,
стук вилок та ножей.
Два отвори на личеньку
безжальних й стомлених очей.
Що колись плакали від щастя,
а сьогодні сліпнуть од горя.
Їх кроваве нашестя
ранило хвилі моря.
Людські думки
переповнили по вінця
гріховні тарілки.
І нема цьому кінця...
Це через зависні очі
й душі,як стріхи,
що гуляють з настанням ночі
шукаючи якоїсь втіхи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310868
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 02.02.2012
автор: Elfi Sevenlen-Rosayr