Бувають дні,коли здається:я-не я,
Що я стара,як світ,як зорі,океани,
В мені лиш біль і кровоточуть в серці рани.
Пульсує вироком:"втомилась від життя".
Навколо тільки маски,щирості нема.
Щодня спочатку все.О,ця безглуздість правил!
Ми,мов на балі в Сатани,що ним він править
І для вхідних квитків серця з грудей вийма.
Хто ми єси?-Нікчемні атоми життя,
Що Всесвіт їх жбурляє на свої дороги.
Тож спи в мені,дівчисько,босоноге...
Колись прокинешся для кращого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310895
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2012
автор: Полум`яне серце