Ось – ось, здається, випущу на волю
Мелодію , що зріє в надрах вен,
І я парад імен тоді очолю,
Де після мене Моцарт, Бах, Шопен .
Ось –ось, здається, в ділі римотворчім
Нарешті видам істинний шедевр,
Що сам Павлюк у мене взяти схоче
Автографа, - жаги бо йняло нерв.
Ось – ось, здається, заспіваю круто,
Що заздритимуть бору солов’ї,
Та це фантазії, - таланту суто
Стає лише на марення мої…
Володимир Сірий Фантазії
У серці грає музика Шопена,
Скипає кров моя у надрах вен.
Хай композитор я — іще зелений,
У спілці поетичній вже здавен.
У собі чую силоньку нестримну,
І проситься у світ новий шедевр,
Я ним на всю країну гучно гримну,
І оплету, мов плющ, слухацький нерв.
Хоч дару екстрасенського не маю,
Та можу я сказати наперед,
Що солов’ї ще заздритимуть в гаю,
Коли почують мій новий концерт.
Я бачу ясно чергу до гримерки,
У ній стоять і друзі, і рідня...
Ох, так відомим хочеться померти,
Ніяк не дочекаюсь того дня!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2012
автор: Патара