Ти дзвониш, а телефон все мовчить,
говориш, а слів тих не чути.
А серце стискає, а серце болить,
не може вже більше так бути!
Так бути не може! Ти чуєш мене?
Не чуєш, бо чути не хочеш!
Надіюсь, що скоро усе це мине,
як дні ці минають і ночі.
Два погляди збіглись, говорять уста,
стараються щось пояснити.
Та час вже пройшов, і розмова не та,
нічого тут нам не змінити.
Навіщо питаєш про мене в усіх,
немов я тобі не байдужа?
Тоді ти пускаєш себе лиш на сміх,
говорячи, що мене любиш.
Не любиш!!! А якщо любиш - мовчи!
Не сип мені солі на рану!
Бо легко було ще тоді утекти,
обравши дорогу незнану!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311233
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2012
автор: Іра Савка