ПІДКРАЛОСЯ

Підкралося  бесоння  знову,
Завило  під  моїм  вікном,
Не  знайду  з  ним  я  спільну  мову,
Як  з  невгамовним  своїм  псом.

Осьде,  почну  життя  з  початку,
Проснуся  в  білих  пелюшках,
Зі  мною  будуть  мама  й  татко,
В  реалі,  а  не  в  моїх  снах.

Сміятимуся  білій  днині,
Купатися  у  пелюстках,
Життя  друге,  а  не  як  нині,
Щасливо  ляже  по  стежках.

Чи  може  я  нявчати  буду
І  бігати  на  чотирьох,
В  іншім  житті  усе  забуду
Та  житиму  за  дев'ятьох.

А  може  дзвоником  синіти
У  диких  стану  бур'янах,
Між  мрій  буду  собі  летіти,
Ловить  надії  по  вітрах.  

Інше  життя  зачім  чекати
І  умиватися  в  сльозах?
Не  краще  радість  дарувати,
ніж  бути  десь  на  небесах?

Ні,  краще  се  життя  прожити,
Що  Бог,  мов  цінність  дарував,
Людиною  в  мріях  летіти
Та  не  губитись  поміж  трав.

Отак  лежатиму  до  ранку
Витати  буду  по  світах,
Бесоння  зникне  на  світанку,
Зависне  на  чужих  дахах.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311272
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2012
автор: Ольга Сільчук